ЮЛІЯ ГОЛГОВСЬКА: «ЄВРО – МІЙ НАЙБІЛЬШИЙ ТУРНІР, ЯКИЙ ДОДАВ ВПЕВНЕНОСТІ»

Наприкінці червня Юлія Голговська завоювала золоту медаль чемпіонату Європи U-15 з боротьби. Завдяки перемозі в Італії 15-річна борчиня претендує представляти Україну на світовій першості U-17. В інтерв’ю Kamp-Sport спортсменка зі Львова оцінила тріумф в італійському Каорле та розповіла про свій шлях у боротьбі.

Жіноча збірна України на чемпіонаті Європи з боротьби серед спортсменок до 15 років здобула 7 медалей і очолила командний залік. Загалом три українські команди вибороли в Італії 14 нагород.

Юлія Голговська стала чемпіонкою континенту в категорії 54 кг. На шляху до нагороди вона тричі здолала "нейтральних" суперниць, а також перемогла представницю Польщі Сюзану Соколовську.

Юліє, вітаємо з перемогою в Італії! Які ваші враження від цьогорічного чемпіонату Європи та від власного результату?

Дякую за привітання. Враження від цьогорічного чемпіонату Європи – незабутні. Наразі це були найбільші змагання, на яких я виступала. Дуже щаслива, що мені вдалось показати гарний результат. Ця перемога дала мені впевненість у собі та велику мотивацію рухатися далі й готуватись до майбутніх стартів.

Навесні ви готувалися до першості Європи, змагаючись на турнірі Tallinn Open в Естонії. Там вам також підкорилось «золото». Можете порівняти конкуренцію на цих двох турнірах?

Турнір в Естонії також дав мені непоганий досвід. Саме на цих змаганнях мала нагоду зустрітися зі своїми суперницями, з якими в подальшому потенційно могла б змагатись на Євро. Як на мене, на турнірі Tallinn Open було легше змагатись в моральному плані – не відчувалось такої відповідальності та все-таки конкуренція зазвичай слабша, ніж на чемпіонаті Європи.

У Таллінні, на відміну від континентальних змагань у Каорле, не було росіян. Натомість на Євро вам випала велика відповідальність боротися одразу проти трьох «нейтральних» суперниць. Розкажіть про ці сутички: чи складно було до них налаштуватись?

Перші дві сутички в мене були з білорусками – спочатку перемогла з рахунком 13:0, а потім – 4:0 і туше (дострокова перемога – прим.). У фіналі вже зустрілась із росіянкою і, на щастя, знову вдалося перемогти – 10:0 і туше. Насправді на них налаштуватись було не важче, ніж на інших суперниць. Звісно, я ставилась до кожної сутички відповідально, але не на стільки, щоб перегоріти чи відчувати сильний мандраж. Виходила на килим – і просто думала про перемогу.

А якщо брати до уваги всі сутички, то яка за відчуттями видалась найскладнішою?

Напевно, фінал, тому що для мене це була найбільш відповідальна сутичка на турнірі. Кожна моя дія по-справжньому мала вагу «золота».

Як оцінив вашу боротьбу на чемпіонаті Європи ваш тренер? І як загалом працювати під керівництвом Ореста Скобельського?

Насправді ми ще не встигли зробити аналіз змагань, оскільки тренер одразу вирушив зі старшими дівчатами на чемпіонат Європи U-20. Орест Зеновійович дуже хороший як тренер, відповідальний на уважний. У потрібний момент завжди підтримає, вкаже на помилки та, звісно, допоможе їх виправити.

Разом із вами в категорії 54 кг змагалась Аліса Селезньова, яка виборола бронзову медаль, хоч були непогані шанси вийти у фінал. Можливо, по ходу турніру з’являлись думки, що доведеться боротися за «золото» з партнеркою по збірній?

Так, я думаю, що в нас цілком міг би вийти «український фінал». Це точно було б цікаво.

За підсумками чемпіонату жіноча збірна України посіла перше командне місце. Як оціните таки результат вашої команди?

Доволі хороший результат. Минулого року команда також була першою, тому зараз захистили наш статус. Але завжди є куди рости та над чим працювати.

Які ваші плани після чемпіонату Європи? На яких турнірах ще можна буде побачити боротьбу Юлії Голговської цьогоріч?

У цьому місяці на мене чекає контрольна сутичка, яка визначить, чи поїду я на чемпіонат світу U-17. Якщо все складеться якнайкраще, то наступна моя поїздка буде до Греції. Сподіваюсь і робитиму все можливе, щоб представляти Україну на першості світу.

Розкажіть, як і коли почався ваш шлях у боротьбі й чому обрали саме цей вид спорту?

У боротьбу мене привів тато, коли мені було шість років. Я спробувала, мені дуже сподобалось і так я продовжила займатись.

Можливо, ваш тато також займався боротьбою?

Взагалі тато пробував себе в різних видах спорту, зокрема і боротьбою теж.

У кожного спортсмена зазвичай є кумири. Хто для вас є прикладом для наслідування в боротьбі?

Чесно кажучи, в мене немає кумирів і я не намагаюсь бути схожою конкретно на когось. Стараюсь щодня ставати кращою за свою вчорашню версію.

Які сильні сторони можете виділити у власному арсеналі прийомів?

Мабуть, найбільше подобається те, що я завжди стараюсь розборюватись із різних положень.

Kamp-Sport