☰
12.10.2026
У Львові минулої суботи, 10-го жовтня поточного року, відбувся традиційний турнір-фестиваль з регбі серед ветеранів «Карпатська осінь – 2026». Свято сивочолих майстрів гри з овальним м’ячем, як і в попередні два десятки років, приймала одна з головних арен українського регбі — затишний стадіон «Юність», що знаходиться на території Центрального парку культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького столиці Галичини.
Нагадаємо, регбійний турнір «Карпатська осінь» у Львові було започатковано у нині вже далекому 1968 році. Щоправда, у ті часи за почесні нагороди боротьбу вели не ветерани, а команди майстрів, які були учасниками чемпіонатів України та колишнього СРСР. А в нинішньому форматі ветеранського фестивалю, за ініціативи львівського клубу гри з овальним м’ячем «Сиві Леви», який було засновано 10-го січня 2006 року, «Карпатська осінь» проводиться у місті Лева з 2007 року. Зазначимо, що незмінно впродовж двох десятиліть турнір гостинно приймає затишний стадіон «Юність», зазвичай щороку в першій половині жовтня.
Цьогоріч учасниками дійства, окрім гравців господарів поля — львівської команди «Сиві Леви», були також ветерани регбі з Києва, Одеси, Хмельницького, Дніпра і Олександрії, а також гості з Нідерландів. У складі делегації з Країни тюльпанів було 38 чоловік, 25 з яких регбісти, по-більшості із Амстердама. Зауважимо, що для ветеранів регбі з Нідерландів цьогорічний візит до міста Лева не перший. Вони були серед учасників «Карпатської осені – 2024», коли виграли усі три свої поєдинки турніру та стали фактично його переможцями, хоча офіційно чемпіонів і призерів фестивалю у столиці Галичини не визначають. Адже турнір товариський, тож проводиться під гаслом «Головне — не перемога, а участь у змаганнях». А найважливіше, що як і два роки тому, Oranje («Помаранчеві»), як справжні Друзі, приїхали до нас не з пустими руками. До Львова вони привезли колону автомобілів для Збройних Сил України, кожен з яких був «набитим» гуманітарною допомогою для наших військовослужбовців, медикаментами й медичним обладнанням для лікарень та різноманітними наборами для дітей і біженців із районів, де тривають бойові дії.
Загалом у рамках «Карпатської осені – 2026», матчі якого з трибун стадіону «Юність» дивилися й Президент Федерації регбі Львівщини, перший Віце-Президент Української асоціації регбі Петро Адамик та депутатка Львівської міської ради Анастасія Гринів, було зіграно три поєдинки — три команди зіграли турнір в одне коло. Зазначимо, що в складі львівських «Сивих Левів» грали й гравці з Одеси та Олександрії, а за команду Києва — ветерани з Хмельницького і Дніпра. Третім учасником був колектив із Нідерландів.
Усі три матчі з регбі-15 проходили у форматі два тайми по 20 хвилин. При цьому, згідно з правилами гри для команд ветеранів, реалізація покладених спроб не пробивалася, а бігти вперед з м’ячем гравці мали право не більше двадцяти кроків — далі необхідно віддавати передачу партнеру. В разі невиконання цієї умови гри в атаці, м’яч переходить до команди-суперниці.
Першу те третю гру фестивалю у полі судив 75-річний львів’янин Валерій Мацюк, а другу — не набагато молодший за нього киянин Анатолій Козенко. При цьому напевне символічно, що боковими арбітрами працювали молоді львівські регбісти — Ольга Кузюк, Мартин Кратко та Яромир Яремус.
У першій грі на зеленому полі стадіону «Юність» зійшлися команди гостей — ветерани з Нідерландів та Києва. Як ми вже повідомляли вище, склад столичної команда підсилили гравці з Хмельницького і Дніпра. Перший тайм пройшов у рівній боротьбі, а події головним чином розвивалися в середній третині поля. Довший час жодній з команд не вдавалося наблизитися на небезпечну відстань до залікової зони суперника. Однак перед самим свистком арбітра зустрічі Валерія Мацюка на перерву нідерландці зуміли відкрити рахунок у матчі. Ветерани регбі з Країни тюльпанів розіграли багатоходову комбінацію зі зміною напрямки атаки і, «заплутавши» оборонні редути суперників, поклали першу спробу на турнірі, а її автором став Ренс Хенехауен. Тож на перерву команди пішли за рахунку 5:0 на користь представників Нідерландів.
По перерві кияни, поступаючись у рахунку, вимушені були активізуватися у грі в атаці і таки зуміли відігратися. Класичну триходівку підкоренням залікової зони Oranje завершив Роман Копійко — 5:5. Втім, нічийний рахунок на табло горів недовго. Буквально в наступній атаці команда з Нідерландів зуміла ще раз наочно продемонструвати недосконалість захисту суперника зі столиці України. Цього разу в складі «помаранчевих» спробою відзначився Хуберт Устенбрук, який у такий спосіб змінив цифри на табло з 5:5 на 10:5. Однак втримати перемогу нідерландцям не судилося. Кияни врятували гру практично в останній своїй атаці: перехопивши ігровий снаряд в середині поля, столичні регбісти вивели у прорив по центральній осі Олександра Скомороха, який встановив підсумковий результат — 10:10.
Після невеличкої перерви команда з Нідерландів вийшла на свій другий поєдинок, в якому їхніми суперниками за суддівства киянина Анатолія Козенка були львівські «Сиві Леви», підсилені «легіонерами» з Одеси та Олександрії. Як і в грі проти ветеранів зі столиці України, рахунок відкрили регбісти Країни тюльпанів. Причому знову це зробив Ренс Хенехауен. Щоправда, сьомий номер «помаранчевих» поклав спробу в фіналі результативної атаки своєї команди правіше центральної осі, не наприкінці першої половини протистояння, а в середині — 5:0 на користь гостей. Більше в першому таймі цього матчу результативних дій глядачі не побачили.
А щойно гра поновилася по перерві, «Сиві Леви» рахунок зрівняли. Комбінацію за участю Віктора Корнєєнкова та Романа Мархевки спробою довершив «легіонер» з Олександрії Віталій Рокша — 5:5. Здавалося, для гостей і другий поєдинок на цьогорічній «Карпатській осені – 2026» завершиться бойовою нічиєю. Однак Oranje, яких вів вперед їхній капітан Деніел Ріке, були з цим категорично незгодні і в підсумку таки вирвали перемогу в очному протистоянні з господарями поля. Вже ближче до фінального свистка, вони в третій хвилі своєї атаки таки продавили захист «Сивих Левів», а перемогу з рахунком 10:5 гостям принесла спроба у виконанні Ремко Классена.
Завершував «Карпатську осінь – 2026» принциповий поєдинок львівської та київської команд. Цікаво, що в складі і господарів, і гостей в цій грі зіграли й по два регбісти з Нідерландів — регламентом фестивалю таке дозволено. Гра очікувано була дуже цікавою та запеклою. Воно й не дивно — суперники дуже добре знають один одного ще з часів виступів на клубному рівні в чемпіонатах України, а дехто й колишнього СРСР. І хоча то було кілька десятків років тому, але ж, як добре знають усі регбісти-ветерани та й загалом екс-спортсмени, колишніх суперників не буває… В підсумку львівсько-київське протистояння виявилося найменш результативним серед трьох матчів цьогорічного турніру-фестивалю. Кияни мали в кожному з таймів по одній, що називається, стовідсотковій нагоді покласти спробу. Однак в останній момент і перший шанс, і другий вони змарнували. Натомість «Сиві Леви» в середині другого тайму організували прорив по центру, який, отримавши передачу від Віктора Корнєєнкова, спробою завершив нідерландський легіонер господарів поля Ян Лееманс. Тож фінальний свисток Валерія Мацюка зафіксував звитягу «Сивих Левів» з мінімальним рахунком 5:0. Втім, рахунки матчів на «Карпатській осені» — традиційно не найголовніше і навіть не друго- і не третьорядне питання. Та й ніякими ні медалями, ні кубками на цьому турнірі-фестивалі ніколи нікого не нагороджують. Тут переможцем є кожен учасник матчів і навіть той, хто з тої чи іншої причини на поле не виходив, однак прийшов на дійство, аби своєю присутністю ще раз засвідчити свою любов і відданість грі з овальним м’ячем та багаторічну дружбу з колегами по регбійному цеху!!!...
Додамо, що завершилося суботнє дійство на стадіоні «Юність» традиційний третім таймом… А прощалися учасники звітного заходу один з одним словами «До зустрічі на «Карпатській осені – 2027»…
