☰
29.07.2026
Українська біатлоністка Поліна Пуцко готується до нового сезону після непростого, але важливого змагального року. У 2024 році спортсменка здобула бронзову медаль Юнацьких Олімпійських ігор у Південній Кореї, а минулого сезону мала кілька помітних результатів на юніорському рівні. Зокрема, на етапі в Мадоні вона фінішувала сьомою у спринті та зупинилася за крок від подіуму в мас-старті-60, посівши четверте місце.
Про літню підготовку, роботу над стрільбою, співпрацю з Оксаною Хвостенко, висновки з минулого сезону та цілі на новий змагальний рік Поліна Пуцко розповіла в інтерв’ю.
Поліно, розкажіть, як зараз триває літня підготовка? На якому етапі роботи перебуваєте і як оцінюєте свій стан після перших зборів?
– Підготовка триває чудово. Звісно, є моменти, коли складно, але це спорт, тому жалітися не буду.
Зараз у нас останній день збору в Німеччині, в Обергофі. Є над чим працювати, тому стараюся виправляти помилки, які є. Тренери дуже в цьому допомагають. Свій стан на зараз оцінюю добре. А що буде цієї зими – побачимо вже під час сезону.
Після зимового сезону наскільки вдалося відпочити й перезавантажитися? Чи вистачило паузи, щоб знову з бажанням повернутися до тренувань?
– Сезон для мене видався дуже складним – як емоційно, так і фізично. Але я старалася максимально відновитися.
У цьому мені дуже допомогли мої близькі та мій хлопець, який завжди мене підтримував. Я їм за це дуже вдячна. Завдяки цьому змогла з новими силами повернутися до тренувань.
Літня підготовка в біатлоні часто є найменш помітною для вболівальників, але дуже важливою для спортсменів. Що для вас найважче саме в цей період?
– Для мене найскладніше – це проблеми зі стрільбою. Минулого сезону не було стабільності, тому зараз над цим потрібно багато працювати.
Також є тренування, на яких я відстаю від старших дівчат. Але це нормально, бо є куди рости й над чим працювати.
На чому зараз робите головні акценти: фізична база, лижний хід, стрільба, швидкісна робота чи стабільність загалом?
– Як я вже казала, більше уваги приділяю стрільбі. Але також прагнемо стабільності загалом, щоб не було так, що одна гонка виходить хорошою, а наступна – вже гіршою.
Хочеться знайти золоту середину, щоб результати були стабільнішими.
Наскільки літня підготовка цього року відрізняється від попередніх сезонів?
– Трохи відрізняється. Якщо в попередні роки ми більше уваги приділяли довготривалим тренуванням, то зараз об’єм трохи зменшили.
Також ми працюємо з фінським тренером, тому багато уваги йде на техніку. Прагнемо розвивати витривалість у пульсових зонах, виконуємо багато різних силових вправ. Мені це дуже подобається.
Зараз жіноча команда працює під керівництвом Оксани Хвостенко. Які ваші враження від цієї співпраці вже у збірній України?
– З Оксаною Юріївною ми й так працюємо вже чотири роки. Зараз більше уваги приділяємо нашому самопочуттю, щоб на тренуваннях не було регресу.
Загалом для мене начебто нічого кардинально не змінилося, бо ми давно знайомі з її підходом до роботи.
Чи є у роботі з Оксаною Хвостенко щось, що для вас особливо відгукується: підхід до стрільби, психології, навантажень або дисципліни?
– Так, є. Я дуже вдячна їй за те, що в нашій команді вона виховує справді круту дисципліну.
Також вона дуже добре допомагає у стрільбі. Оксана Юріївна – дуже крута і як тренерка, і як людина. Якщо є якась проблема, з нею можна сісти, поговорити й зрозуміти, як краще діяти.
Якщо підсумувати минулий юніорський сезон, яким він був для вас: успішним, навчальним, складним чи таким, що дав багато змішаних емоцій?
– Для мене минулий сезон склався не дуже добре. Були проблеми зі здоров’ям, а також психологічно не завжди вдавалося впоратися.
Емоцій було дуже багато – і хороших, і поганих. Хороших, бо я раділа за дівчат, коли в них виходили класні результати. Але були й складні моменти, які треба було пережити.
Одним із ваших найкращих стартів була Мадона, де ви фінішували четвертою в мас-старті-60. Наскільки близьким тоді було відчуття медалі?
– О, я добре пам’ятаю цю гонку. Все було круто до четвертого рубежу. А там, як кажуть, трохи здригнулася й отримала два штрафні кола.
Я тоді була ніби в якомусь коматозі, навіть не була повністю налаштована на гонку. Звісно, було прикро, що не змогла дотерпіти й вибороти третє місце.
Але якщо враховувати, що це мій найкращий результат, то скаржитися не буду. Було й гірше.
У Мадоні ви також були сьомою у спринті. Чи можна сказати, що той етап показав: ви вже можете стабільно боротися поруч із найсильнішими юніорками?
– Думаю, все можливо. З ними можна боротися. Тетяна Тарасюк цього року довела, що все можливо. І я також вірю в себе. Вірю, що цього сезону зможу виправити свої недоліки й боротися до останнього.
З якими думками входите в новий сезон? Уже ставите перед собою конкретні цілі?
– Насамперед хочу стати кращою за себе минулорічну. Не повторити тих помилок і стати більш емоційно стабільною.
Звісно, у мене є цілі. Я до них прагну й у цьому сезоні робитиму все, щоб вони стали не тільки мріями, а й реальністю.
Що для вас буде головним показником прогресу: місця в протоколах, стабільна стрільба, кращий хід чи внутрішнє відчуття впевненості?
– Якщо буде стабільність, то, звісно, будуть і кращі місця в протоколі, і краща стрільба, і кращий хід. Буде й відчуття впевненості.
Але на цьому не можна зупинятися. Треба постійно себе вдосконалювати, щоб не було ні фізичних, ні емоційних ям.
Що хотіли б сказати вболівальникам перед новим сезоном?
– Дякую за розмову. Усім уболівальникам бажаю добра та миру. Зустрінемося в зимовому сезоні. Не сумуйте (усміхається).
